Шевченкіана-2020

                                                                                   



  " Шевченко-наш. 
                Він для усіх століть!"  

План заходів,
присвячених 206-річниці від Дня народження  Т.Г. Шевченка

Конкурс на кращу книжкову експозицію «Земля, яку сходив Тарас…»                                                                           (1-11 класи)

Виставка-екскурс «Відомий та невідомий Шевченко»                                                                      (1-11 класи)

Аматорська галерея «Поезія Тараса бринить в моєму серці!»                                                                      (3-6 класи)

День відкритих дверей «Мелодія Шевченкової кобзи»                                                                    (4-Б курс)

Бенефіс читача «Дарунок Кобзареві»                                                                      (4-А клас)

Круглий стіл «Художник слова та пензля»                                                                     (ЦМБ)

Голосні читання «Слово Шевченка не вмре, не зотліє!»                                                                      (3-8 класи)

Арт-салон «Мені, мій Боже, на землі подай любов…»                                                                       (1-Б курс)

Оформлення збірки учнівських етюдів «Мій Шевченко»                                                                     (9-11 класи)

Участь кращих декламаторів школи у міському  конкурсі читців поезії Т. Шевченка                                                                      (5-9 класи)

14 лютого-особливий день!

              
    Напевно, немає в світі людини, яка  хоча б один раз в житті не відчула незабутню радість від нової, яскраво оформленої книги. Гортаєш сторінки, а вони пахнуть свіжою фарбою. Починаєш швидко читати рядки, які чимось торкнулися твоєї свідомості чи, навіть, і серця, і ти вже  непомітно для себе відчуваєш, що загубився серед героїв і подій цієї книги. Як не повторитися, що вона (книга)-чудо із чудес, морська глибина, промінь, який освітлює шлях в темряві неуцтва та духовного зубожіння. 
   З історії минулих століть нам добре відомо, з яким благоговінням та трепетом ставилися до книг освічені люди. Чудовим прикладом такого ставлення, істинним зразком  для наслідування є постать Ярослава Мудрого. Для нього, хворобливого від народження, саме книги стали сутністю його життя. З ними він проводив щасливі та радісні хвилини. Книги стали його друзями та вчителями. Тому, скропивши з дитинства своє серце книжною мудрістю, він, будучи князем Київським,  цілком справедливо нарікся Мудрим. 
  Адже освічена, духовно збагачена особистість свої вчинки та діяльність звіряє з Законами Божими та з законами моралі. Тому зрозуміло, чому державотворча політика Ярослава Мудрого була спрямована на поширення освіти, зміцнення православної віри,  налагодження дипломатичних  звязків з сусідніми державами. Адже він прагнув миру та процвітання для своєї країни. Будучи людиною глибоко віруючою, князь Ярослав утверджував головну духовну мудрість: людина прийшла в цей світ для того, щоб примножувати та удосконалювати красу та гармонію оточуючого світу.  З ініціативи  князя Ярослава виріс величний храм, окраса всієї Київської Русі-знаменитий Софійський собор, був заснований Києво-Печерський монастир. Саме він засіяв книжним словом терени сучасної України. Варто вдуматися лише в зміст слів великого державотворця про книгу: "Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманність здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу - це джерела мудрості. Книга - бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємось, вони - узда для тіла і душі. Мудрість - велика".
   Тому у кожного є шанс збагатити своє серце радістю від доброї справи. Подаруйте цікаву та корисну книгу нашій бібліотеці та напишіть своє щире побажання!

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

Герої поруч

                                   

                                    Місто, вільне й неполегле,
                                Встає з руїн, світліє і живе,
                                І бідні квіти, зрощені в нужді,
                                В неволі й смутку змученого                                                                                               міста
                                Кладуть дівочі руки молоді,
                                Як дар любові на броню танкіста
                  

     
 29 січня 2020 року жителі Сміли вшановують 76-річницю визволення  міста від фашистського окупаційного режиму.

     У свідомості старших поколінь, війна, яка з боку Німеччини велася проти СРСР, а значить і проти України, дістала назву Велика Вітчизняна, і продовжувалася вона з 1941 по 1944 роки. Остаточне звільнення території України від німецьких окупантів відбулося 28 жовтня 1944 року. 
    Якщо ми порівняємо втрати України з втратами країн Європи, то вони надзвичайно великі: насамперед людські втрати, за підрахунками дослідників, становлять 8-10 млн. чоловік (військові — 3-4 млн., цивільні – понад 5 млн). Якщо до цієї цифри додати розстріляних у Бабиному Яру, померлих у концтаборах, депортованих (висланих за межі своєї країни), вивезених на примусові роботи до Німеччини, то ця цифра становитиме не менше 14 млн. чоловік.

Cмілян на дорогах війни загинуло 20 тисяч (для порівняння: населення міста сьогодні складає 68 тисяч), тобто 3-я частина населення сучасного міста.

Війна назавжди обірвала життя чоловіків, жінок, дітей. А це не народжені нові покоління, це безповоротні втрати для кожної країни її інтелектуальних та творчих здобутків, це зруйновані школи, лікарні, жилі будинки, це на кінець люди, які залишилися без даху над головою (в Україні 10 млн. чоловік залишились без будинків). 

Страшне лихоліття війни добре пам’ятають і наші сміляни, яким довелося жити при окупаційному режимі із початку серпня 1941 по кінець січня 1944 років. Окупаційна влада в перші дні свого перебування на Смілянщині влаштувала концентраційні табори: в районі машинобудівного заводу, СЕМРЗ, по вулиці Фурманова. Щодня в них помирало по кілька сотень людей. В'язнями таборів були військовополонені та мирне населення міста. Тяжка праця окупованого населення, вбивства, розстріли, вивезення жителів міста та району на примусові роботи до Німеччини-це були головні ознаки Нового режиму.

Бої за визволення Черкаського району, Сміли та Смілянщини були тяжкими та кровопролитними. Надзвичайно повільно просувались радянські воїни від Черкас до Сміли. Німецькі війська намагалися закріпитися будь-яким чином та чинили шалений опір.

Яків Кривошея, колишній директор нашого міського краєзнавчого музею, учасник Великої Вітчизняної війни, згадує: «На світанку 29 січня  наші війська повністю звільнили місто від окупантів. Мужньо діяли воїни полку, яким командував Й. Маньковський. Останній став першим комендантом Сміли.»

У путівникові «Нескорена Смілянщина» поміщено  портрет жителя нашого міста, Володимира Хвилі, який  визволяв Смілу, пройшов Східну Європу і завершив війну в Берліні. Його правнук, Артем Хвиля зараз навчається в нашій школі у 5-Б класі. Сім’я Артема зберегла пам'ять про свого тата, дідуся, прадідуся через спогади, велику кількість фото. Я впевнена в тому, що живу історію своєї родини, яку він узнав від батьків та бабусі, він зможе передати і своїм дітям.

Читати чи не читати?

                                                                                      Книги-ліки  від ліні ,                                                                                                 бідності    та      гріха 

     У   наш   час  молодь умовно розділилася  в   залежності   від читацьких інтересів та інтенсивності читання. “Одна частина молоді читає багато та вдумливо,інша-занадто мало та поверхово.За спостереженнями вчених близько 30% юнацтва прочитують не менше 4 книг за місяць. Нажаль, збільшилася   категорія   «не- читаючої   молоді»,   що   пов’язано   зі складністю сприйняття тексту. А головне «вибір шляху нечитання приваблює   своєю   легкістю,   в   свою   ж   чергу   «читання»   потребує напруження праці».Вчені   попереджають,   що   подальше   погіршення   економічної   ситуації призведе   до   різкої   зміни   структури   цінностей   і   цінностних орієнтирів масових верств населення, і в першу чергу молоді.“Читання стає, з одного боку, все більш легкою, розважальною справою, з іншого боку – зростає кількість молодих людей, для яких розуміння навіть простих текстів стає складною справою».

 Розмірковуючи над тим, що читають у наш час, письменниця Тетяна Гармаш-Роффе робить гіркий висновок, що “подобається це нам чи ні, але сьогодні   масова   література   —   єдиний   вид   художнього   тексту, який звернений до народу. Вона впливає на “свідомість” мас. Прищеплює смак або   його   відсутність, високу  моральність   або   ницість світобачення. Директор Книжкової палати України Микола   Сенченко наголошує   на   появі   поняття   “вторинна неписемність”,   коли   люди   уміють   читати,   але   не   розуміють   значення прочитаного. Ось які цифри навів Генеральний директор видавництва Ексмо” О. Новіков:“у США сьогодні налічується майже 40—50 млн повторно безграмотних, у Німеччині їх приблизно 3—4 млн. У Росії кількість людей, які взагалі не беруть книгу в руки, зросла з 20% у 1996 році до 35% у 2009 році. Активно читають у нашій країні всього 23% населення. Так, деякі дослідники з погляду на реальну ситуацію з чиитанням серед молоді

говорять про “примітивизацію” читання, появу “нечитаючого покоління”.Однак існує й інша думка: що статус книги у наш час залишається високим. “Значна частина молоді, студентів мають власні   бібліотеки,   регулярно   купують   книги. Але в будь-якому випадку читачі суттєво відрізняються від нечитачів. 

      Так,завідуюча відділом соціологічних досліджень Російської державної дитячої бібліотеки В.П. Чудинова зазначила, що читачі суттєво відрізняються від 

нечитачів рівнем розвитку інтелекту.  Вона стверджує, що «читачі здатні мислити в рамках проблем, аналізувати та виявляти протиріччя, встановлювати зв'язки між явищами, більш адекватно оцінювати ситуацію, швидше знаходити правильне рішення, мають більший обсяг пам'яті.

     Ось деякі факти:  сума   знань,   яка   накопичувалася впродовж 16-17   століття, в наш час накопичується   за  один  місяць.  А   щоденне видання газети  містить більше відомостей, ніж середньостатичний англієць 17 століття засвоював за все життя. Але замість того, щоб отримати якомога більшу кількість знань людина   опиняється перед   неможливістю  їх засвоїти. Виникає явище, яке вчені назвали «інформаційною травмою»: коли   зір   та   слух   людини   отримують навантаження,   яке   не   витримує свідомість.

   Сила читання — у відкритті сенсу і цінності твору, у залученні індивідуального досвіду і фантазії до літературного простору.Читаюча людина-це мисляча особистість, яка розуміє свою місію в суспільстві.

Засідання клубу "Чомучок" 5-В

           Італійський поет Ф. Петрарка, якого називають «батьком гуманізму», вважав, що «тільки істинно хороші книги варті того, щоб їх читали. Підживлювати свій розум багатьма книгами без усякого вибору – значить позбавити його власної сили польоту і навіть зовсім згубити його».Слушність цих слів націлює бібліотечних працівників "Лідеру"вирішувати в своїй щоденній роботі ряд непростих завдань:

-Як допомогти дитині у шкільному віці розвинути власні читацькі смаки? 

-Як мотивувати їй необхідність та потребу в читанні?  Адже вплив художніх творів на дитину найчастіше виявляється набагато сильнішим батьківських навіювань, оскільки створює у неї відчуття свободи вибору рішення. Саме тому завідувач бібліотеки Плотнікова О.В.намагається створити для школярів ситуацію здивування для того, щоб їм захотілося вгамувати свій інтерес, а отже обов'язково взяти в руки книгу.

      Так, засідання клубу "Чомучок"-це справді хороша ідея, як налаштувати у дитини допитливість через науково-популярну та енциклопедичну літературу. Виявляється, що через відомі речі, які нас оточують у повсякденному житті, школяра можна занурити у світ невідомого та нового для нього. А йще -це чудова можливість зацікавити його енциклопедичними виданнями, науково-популярними новинками. А також підказка шляху до джерела інформації.

          Інтелектуальна розминка для "чомучок" 5-В допомогла учням критично оцінити рівень власних можливостей, а йще переконатися  у правдивості сократівського меседжу: "Я знаю те, що я нічого не знаю!" Тому п'ятикласники залюбки відкривали для себе безмежний світ науки в номінаціях "Природа", "Історія", "Техніка".

Семінар-практикум шкільних бібліотекарів

11 грудня 2019 року на базі НВК «Лідер» відбувся семінар-практикум шкільних 

бібліотекарів міста на тему 
«Маркетингові комунікації в практиці роботи 
шкільної бібліотеки».

Відкрила семінар методист бібліотечних фондів Олійник Г.М., яка ознайомила присутніх з програмою семінару та зупинилася на основних завданнях, що стосувалися теми зібрання.

Завідувачка бібліотеки ліцею Плотнікова О.В. привітала гостей закладу та запропонувала їм елемент біліотерапії. З теплими словами звернулися до «хранительок дива людського творіння-книги» ведучі Марія Бойко та Андрій Клячко (11 клас) Створити позитивний настрій у присутніх допомогли юні актори Діана Шпаченко (7-Б клас) та Артур Чуприна (4-А клас), Артем Корсакевич, Шураєв Даниїл (ІІ-М курс) та Софія Артеменко (5-А клас) зі своїм пісенним подарунком. Емоційні виступи учнів вдало доповнив спецвипуск відеоновин із бібліотеки «Лідера».

В теоретичній частині семінару Галина Олійник акцентувала увагу на нормативній базі шкільної бібліотеки та зробила огляд бібліотечних новин.

Ірина Гичка, завідувач бібліотеки Смілянського НВК гімназії імені Сенатора розкрила особливості проведення STEAM-орієнтованих заходів в бібліотеці НУШ. Людмила Бондаренко, бібліотекар школи №4 виступила з презентацією періодичного електронного журналу-інновації «Бібліотечний вісник» №4.

Практична частина семінару була присвячена темі «Маркетингові комунікації в роботі шкільного бібліотекаря». З презентацією на тему «Маркетинг в шкільній бібліотеці-вимога часу» виступила Олена Плотнікова, в ході якої розкрила івент-форми із практики роботи бібліотеки ліцею, а також провела майстер клас по застосуванню хмарних сервісів у роботі з сучасними читачами. В ході практичної роботи учасники семінару працювали в конструкторі LearningApps. Бібліотекар Ірина Рак познайомила присутніх з інтернет-ресурсом для створення хмари слів.

Підсумки проведення семінару підвела методист бібліотечних фондів міського методичного кабінету Галина Олійник.                    

       

      

Рідна земля - мов колиска золота

   Прищеплювати 5-класникам  бажання цікавитися історичним минулим України, виховувати почуття громадянського обо'вязку, пошани до рідної землі, української культури, сприяти вихованню кращих моральних цінностей громадянина своєї країни; формувати навички роботи в команді, а також допомогти усвідомити підліткам, що вони прийшли у цей світ з місією добра та любові-саме таку мету переслідувала завідувачка бібліотеки О.В. Плотнікова  в ході свого бібліовізиту  до учнів 5-В класу (класний керівник Н. М.Коломиза ). П'ятикласникам було запропоновано прийняти участь у святковій грі-змаганнях   "Рідна земля - мов  колиска золота"до Дня ЗСУ. Перед початком конкурсної програми учасників гри було ознайомлено з головними правилами змагань: 

один за всіх і всі за одного;                                                   відсутність дисципліни у команді-перший крок до поразки;

згуртованість та підтримка-запорука перемоги. 
   Саме так учнівська аудиторія була спрямована на ситуацію успіху. Учасники конкурсної програми добре справилися з цікавими запитаннями вікторини, продемонстрували вміння працювати в команді. В ході змагання завідувач бібліотеки провела усний бібліофреш за тематикою заходу, привернувши увагу користувачів бібліотеки до цікавих книжкових новинок.  Захід пройшов в атмосфері розуміння, позитивних емоцій та зацікавленості.