Герої поруч

                                   

                                    Місто, вільне й неполегле,
                                Встає з руїн, світліє і живе,
                                І бідні квіти, зрощені в нужді,
                                В неволі й смутку змученого                                                                                               міста
                                Кладуть дівочі руки молоді,
                                Як дар любові на броню танкіста
                  

     
 29 січня 2020 року жителі Сміли вшановують 76-річницю визволення  міста від фашистського окупаційного режиму.

     У свідомості старших поколінь, війна, яка з боку Німеччини велася проти СРСР, а значить і проти України, дістала назву Велика Вітчизняна, і продовжувалася вона з 1941 по 1944 роки. Остаточне звільнення території України від німецьких окупантів відбулося 28 жовтня 1944 року. 
    Якщо ми порівняємо втрати України з втратами країн Європи, то вони надзвичайно великі: насамперед людські втрати, за підрахунками дослідників, становлять 8-10 млн. чоловік (військові — 3-4 млн., цивільні – понад 5 млн). Якщо до цієї цифри додати розстріляних у Бабиному Яру, померлих у концтаборах, депортованих (висланих за межі своєї країни), вивезених на примусові роботи до Німеччини, то ця цифра становитиме не менше 14 млн. чоловік.

Cмілян на дорогах війни загинуло 20 тисяч (для порівняння: населення міста сьогодні складає 68 тисяч), тобто 3-я частина населення сучасного міста.

Війна назавжди обірвала життя чоловіків, жінок, дітей. А це не народжені нові покоління, це безповоротні втрати для кожної країни її інтелектуальних та творчих здобутків, це зруйновані школи, лікарні, жилі будинки, це на кінець люди, які залишилися без даху над головою (в Україні 10 млн. чоловік залишились без будинків). 

Страшне лихоліття війни добре пам’ятають і наші сміляни, яким довелося жити при окупаційному режимі із початку серпня 1941 по кінець січня 1944 років. Окупаційна влада в перші дні свого перебування на Смілянщині влаштувала концентраційні табори: в районі машинобудівного заводу, СЕМРЗ, по вулиці Фурманова. Щодня в них помирало по кілька сотень людей. В'язнями таборів були військовополонені та мирне населення міста. Тяжка праця окупованого населення, вбивства, розстріли, вивезення жителів міста та району на примусові роботи до Німеччини-це були головні ознаки Нового режиму.

Бої за визволення Черкаського району, Сміли та Смілянщини були тяжкими та кровопролитними. Надзвичайно повільно просувались радянські воїни від Черкас до Сміли. Німецькі війська намагалися закріпитися будь-яким чином та чинили шалений опір.

Яків Кривошея, колишній директор нашого міського краєзнавчого музею, учасник Великої Вітчизняної війни, згадує: «На світанку 29 січня  наші війська повністю звільнили місто від окупантів. Мужньо діяли воїни полку, яким командував Й. Маньковський. Останній став першим комендантом Сміли.»

У путівникові «Нескорена Смілянщина» поміщено  портрет жителя нашого міста, Володимира Хвилі, який  визволяв Смілу, пройшов Східну Європу і завершив війну в Берліні. Його правнук, Артем Хвиля зараз навчається в нашій школі у 5-Б класі. Сім’я Артема зберегла пам'ять про свого тата, дідуся, прадідуся через спогади, велику кількість фото. Я впевнена в тому, що живу історію своєї родини, яку він узнав від батьків та бабусі, він зможе передати і своїм дітям.