Герої поруч

                                   

                                    Місто, вільне й неполегле,
                                Встає з руїн, світліє і живе,
                                І бідні квіти, зрощені в нужді,
                                В неволі й смутку змученого                                                                                               міста
                                Кладуть дівочі руки молоді,
                                Як дар любові на броню танкіста
                  

     
 29 січня 2020 року жителі Сміли вшановують 76-річницю визволення  міста від фашистського окупаційного режиму.

     У свідомості старших поколінь, війна, яка з боку Німеччини велася проти СРСР, а значить і проти України, дістала назву Велика Вітчизняна, і продовжувалася вона з 1941 по 1944 роки. Остаточне звільнення території України від німецьких окупантів відбулося 28 жовтня 1944 року. 
    Якщо ми порівняємо втрати України з втратами країн Європи, то вони надзвичайно великі: насамперед людські втрати, за підрахунками дослідників, становлять 8-10 млн. чоловік (військові — 3-4 млн., цивільні – понад 5 млн). Якщо до цієї цифри додати розстріляних у Бабиному Яру, померлих у концтаборах, депортованих (висланих за межі своєї країни), вивезених на примусові роботи до Німеччини, то ця цифра становитиме не менше 14 млн. чоловік.

Cмілян на дорогах війни загинуло 20 тисяч (для порівняння: населення міста сьогодні складає 68 тисяч), тобто 3-я частина населення сучасного міста.

Війна назавжди обірвала життя чоловіків, жінок, дітей. А це не народжені нові покоління, це безповоротні втрати для кожної країни її інтелектуальних та творчих здобутків, це зруйновані школи, лікарні, жилі будинки, це на кінець люди, які залишилися без даху над головою (в Україні 10 млн. чоловік залишились без будинків). 

Страшне лихоліття війни добре пам’ятають і наші сміляни, яким довелося жити при окупаційному режимі із початку серпня 1941 по кінець січня 1944 років. Окупаційна влада в перші дні свого перебування на Смілянщині влаштувала концентраційні табори: в районі машинобудівного заводу, СЕМРЗ, по вулиці Фурманова. Щодня в них помирало по кілька сотень людей. В'язнями таборів були військовополонені та мирне населення міста. Тяжка праця окупованого населення, вбивства, розстріли, вивезення жителів міста та району на примусові роботи до Німеччини-це були головні ознаки Нового режиму.

Бої за визволення Черкаського району, Сміли та Смілянщини були тяжкими та кровопролитними. Надзвичайно повільно просувались радянські воїни від Черкас до Сміли. Німецькі війська намагалися закріпитися будь-яким чином та чинили шалений опір.

Яків Кривошея, колишній директор нашого міського краєзнавчого музею, учасник Великої Вітчизняної війни, згадує: «На світанку 29 січня  наші війська повністю звільнили місто від окупантів. Мужньо діяли воїни полку, яким командував Й. Маньковський. Останній став першим комендантом Сміли.»

У путівникові «Нескорена Смілянщина» поміщено  портрет жителя нашого міста, Володимира Хвилі, який  визволяв Смілу, пройшов Східну Європу і завершив війну в Берліні. Його правнук, Артем Хвиля зараз навчається в нашій школі у 5-Б класі. Сім’я Артема зберегла пам'ять про свого тата, дідуся, прадідуся через спогади, велику кількість фото. Я впевнена в тому, що живу історію своєї родини, яку він узнав від батьків та бабусі, він зможе передати і своїм дітям.

Читати чи не читати?

                                                                                      Книги-ліки  від ліні ,                                                                                                 бідності    та      гріха 

     У   наш   час  молодь умовно розділилася  в   залежності   від читацьких інтересів та інтенсивності читання. “Одна частина молоді читає багато та вдумливо,інша-занадто мало та поверхово.За спостереженнями вчених близько 30% юнацтва прочитують не менше 4 книг за місяць. Нажаль, збільшилася   категорія   «не- читаючої   молоді»,   що   пов’язано   зі складністю сприйняття тексту. А головне «вибір шляху нечитання приваблює   своєю   легкістю,   в   свою   ж   чергу   «читання»   потребує напруження праці».Вчені   попереджають,   що   подальше   погіршення   економічної   ситуації призведе   до   різкої   зміни   структури   цінностей   і   цінностних орієнтирів масових верств населення, і в першу чергу молоді.“Читання стає, з одного боку, все більш легкою, розважальною справою, з іншого боку – зростає кількість молодих людей, для яких розуміння навіть простих текстів стає складною справою».

 Розмірковуючи над тим, що читають у наш час, письменниця Тетяна Гармаш-Роффе робить гіркий висновок, що “подобається це нам чи ні, але сьогодні   масова   література   —   єдиний   вид   художнього   тексту, який звернений до народу. Вона впливає на “свідомість” мас. Прищеплює смак або   його   відсутність, високу  моральність   або   ницість світобачення. Директор Книжкової палати України Микола   Сенченко наголошує   на   появі   поняття   “вторинна неписемність”,   коли   люди   уміють   читати,   але   не   розуміють   значення прочитаного. Ось які цифри навів Генеральний директор видавництва Ексмо” О. Новіков:“у США сьогодні налічується майже 40—50 млн повторно безграмотних, у Німеччині їх приблизно 3—4 млн. У Росії кількість людей, які взагалі не беруть книгу в руки, зросла з 20% у 1996 році до 35% у 2009 році. Активно читають у нашій країні всього 23% населення. Так, деякі дослідники з погляду на реальну ситуацію з чиитанням серед молоді

говорять про “примітивизацію” читання, появу “нечитаючого покоління”.Однак існує й інша думка: що статус книги у наш час залишається високим. “Значна частина молоді, студентів мають власні   бібліотеки,   регулярно   купують   книги. Але в будь-якому випадку читачі суттєво відрізняються від нечитачів. 

      Так,завідуюча відділом соціологічних досліджень Російської державної дитячої бібліотеки В.П. Чудинова зазначила, що читачі суттєво відрізняються від 

нечитачів рівнем розвитку інтелекту.  Вона стверджує, що «читачі здатні мислити в рамках проблем, аналізувати та виявляти протиріччя, встановлювати зв'язки між явищами, більш адекватно оцінювати ситуацію, швидше знаходити правильне рішення, мають більший обсяг пам'яті.

     Ось деякі факти:  сума   знань,   яка   накопичувалася впродовж 16-17   століття, в наш час накопичується   за  один  місяць.  А   щоденне видання газети  містить більше відомостей, ніж середньостатичний англієць 17 століття засвоював за все життя. Але замість того, щоб отримати якомога більшу кількість знань людина   опиняється перед   неможливістю  їх засвоїти. Виникає явище, яке вчені назвали «інформаційною травмою»: коли   зір   та   слух   людини   отримують навантаження,   яке   не   витримує свідомість.

   Сила читання — у відкритті сенсу і цінності твору, у залученні індивідуального досвіду і фантазії до літературного простору.Читаюча людина-це мисляча особистість, яка розуміє свою місію в суспільстві.