Українська об'єднує

                Бібліотека ліцею "Лідер" долучилася до участі у міському молодіжному літературно-мистецькому онлайн-конкурсі "Українська об'єднує" з нагоди Міжнародного Дня рідної мови, який відбувся з ініціативи ЦМБ імені О. Журливої.

Свої творчі доробки на конкурс представили Марія і Олександра Денщикови (в номінації декламування віршів) вірш Л. Костенко "Біль єдиної зброї" та Софіія Артеменнко (в номінації декламування віршів) вірш Л. Тарапакіної "Якщо Бог мене чує"

 Міжнародний День рідної мови 

        21 лютого-це Міжнародний день рідної мови, а значить це чудова нагода запитати себе: чи я володію рідною мовою? Чи вмію я спілкуватися? Слово-це сутність людини, її внутрішній світ, який можна порівняти із садом, в залежності від того, як ми за ним доглядаємо. Слово має велику силу впливу на

саму людину. Так, на думку Макарія Великого, зле слово і добрих робить злими, а добре і злих перетворює в добрих. Не випадково психологи стверджують: як ми мислимо, так ми і живемо. Чи можна чекати миру та зллагоди в сім'ї , в державі, чи світі, якщо наші думки та слова токсичні, засмічені, лихі, нецензурні, або спрощені до рівня примітивних сленгів чи певних лексичних кліше.

Ми всі повинні розуміти, що наша безвідповідальність перед власними словами і думками губить в нас людину.

Тому пропоную скористатися мудрою порадою.

ПРИТЧА "ТРИ СИТА СОКРАТА"

Один чоловік запитав у Сократа:

– Знаєш, що мені сказав про тебе твій друг?

– Зачекай, – зупинив його Сократ, – просій спочатку те, що збираєшся сказати, через три сита.

– Три сита?

– Перш, аніж що-небудь говорити, потрібно це тричі просіяти. Спочатку через сито правди. Ти впевнений, що це правда?

– Ні, я просто чув це.

– Значить, ти не знаєш, це правда чи ні. Тоді просій через друге сито – сито доброти. Ти хочеш сказати про мого друга щось хороше?

– Ні, навпаки.

– Виходить, – продовжував Сократ, – ти збираєшся сказати про нього щось погане, але навіть не впевнений в тому, що це правда. Спробуємо третє сито – сито користі. Чи так вже необхідно мені почути те, що ти хочеш розповісти?

– Ні, в цьому немає необхідності.

– Отже, – підсумував Сократ, – в тому, що ти хочеш сказати, немає ні правди, ні доброти, ані користі. Навіщо тоді говорити?

Мандрівка у світ цікавого та невигаданого

        Мистецький бібліовояж «Українська пісня, що об’єднала народи та часи», організований та проведений з ініціативи книгинь ліцею «Лідер» (О.Плотнікової, І.Рак) для учнів 6-А класу (класний керівник Л. Миколенко), був присвячений 100-річниці виконання «Щедрика». А перетворити його у справжню мандрівку в світ цікавого та невигаданого зуміли завідувач бібліотеки Олена Плотнікова та відома краєзнавиця і журналістка телестудії «Тясмин» Юлія Харченко, які взяли на себе ролі гідів.

В ході подорожі учні дізналися про таємницю української щедрівки, яка в музичній обробці талановитого композитора М. Леонтовича перетворилася в світовий хіт, а згодом-у Різдвяну колядку, відому в Америці та Західній Європі як «Колядка дзвонів».

Пізнавальний та творчий характер подорожі визначили інтерактивні та ігрові вправи («Інтерв’ювання», «Асоціативне гроно», «Бюро історичної довідки», «Документальна хроніка»). Запропоновані О.Плотніковою форми роботи допомогли учням усвідомити етнографічне та історичне підґрунтя відомого «Щедрика» та зрозуміти, чому у Різдвяній колядці ні слова немає про зиму. На завершення першої частини мандрівки «Щедрик» прозвучав у виконанні Маші Курпас (4-А).

А от із яскравими постатями на мапі історії Смілянщини та їх внеском у творення світової слави «Щедрика» учасників заходу познайомила місцева дослідниця-журналістка Ю. Харченко.

Символічним підсумком бібліовояжу стали «солодкі» бонуси для юних пізнайок від гості Ю.Харченко у вигляді цукерок «Ластівка».

 До 100-річниці "Щедрика"

            «Щедрик» відкрив світові Україну

В грудні 2022 року Україна відзначила унікальну дату своєї спільної із США музичної історії-100-річчя американської прем’єри «Щедрика» М. Леонтовича. Тієї самої колядки Carol of tht Bells, яка щороку лунає у всіх куточках Америки й цілого світу.

Уперше пісня прозвучала на американському континенті 5 жовтня 1922 року під час концерту хору Олександра Кошиця у Carnegie Hall. Виступ став кульмінацією турне українських співаків, які гастролювали за кордоном з ініціативи Голови Директорії і головнокомандувача армії Української Народної Республіки Симона Петлюри, з метою міжнародного лобіювання ідеї української незалежності та пошуку підтримки України у війні з росією. За задумом глави української держави, хор мав прорвати російську інформаційну блокаду, відкрити світові Україну через її культуру, й цим протистояти російській пропаганді, що заявляла, як і сьогодні: «українського народу не існує».

Упродовж 1919-1924 років хор Олександра Кошиця виступив у 17 країнах Західної Європи, Північної та Південної Америки. Хітом гастролей став «Щедрик» Миколи Леонтовича. Від Відня та Парижа до Нью-Йорка та Ріо-де-Жанейро-усюди пісня викликала захоплення закордонної публіки, а в залах лунало «Vive L’Ukraine!»

Втім, української незалежності західний світ тоді так і не визнав.

Спроби України здобути незалежність зазнали поразки. Встановився більшовитський режим. Серед його численних жертв опинився і композитор-23 січня 1921 року його застрелив у батьківській хаті на Вінниччині агент російського ЧК. Однак Україна залишила світові музичний дар.

Після завершення турне мелодія Миколи Леонтовича стала популярною у США, а в1936 році відомий американський диригент українського походження Пітер Вільговський написав до пісні англомовний текст: «Я прибрав українські слова «Щедрика» і замість цього зосередився на веселому передзвоні дзвоників, який мені почувся в музиці». Так з’явилася відома нині на весь світ «Колядка дзвонів».

Сьогодні Україна знову протистоїть російській агресії і знову потребує підтримки Західного світу.

Уроки історії сьогодні, як ніколи, стають актуальними. Тож цьогорічний ювілей «Щедрика»-це унікальна для України нагода через історію пісні розповісти історію своєї понад 100-річної боротьби за незалежність від росії.