Григорій Сковорода. 

Український філософ,

 якого досі вітають із днем народження

3 грудня виповнюється 300 років від дня народження українського філософа, просвітителя-гуманіста, філософа, поета, а багато хто додає: і містика – Григорія Сковороди.
Дослідники життя і вчення Григорія Сковороди сходяться на тому, що Варсаві якимось чином вдається залишатися близьким і сучасним для нових поколінь, попри те, що вже змінилися кілька епох. У кожній новій генерації знаходяться люди, які мають Сковороду «за свого», люблять його як друга і шанують як учителя.
Найпростіше, але далеко не вичерпне, пояснення цьому, може полягати у тому, що Сковорода шукав, і вочевидь знайшов, відповіді на запитання, які ніколи не втратять актуальності: «Що таке щастя? І як бути щасливим? І що таке благе життя?»

• 
  Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя, але щасливіший, хто вміє користуватися ним.
• Не досить знайти здорову їжу й напій, якщо смак тобі зіпсований хворобою.
• Не досить сяяти світлові денного сонця, якщо світло голови затьмарене.
• Діяльна бездіяльність збільшує наші сили.
• На кораблях і колісницях ми прагнемо до доброго життя.

Але те, чого прагнеш, з тобою:
Воно, друже, – всередині тебе.
Так у одній із своїх поезій відповідає Сковорода на ці питання.
У своїх філософських діалогах Григорій Сковорода каже, що найперше людина має «пізнати себе», зрозуміти, що для неї є її «сродним», усвідомити, що вона є частиною чогось вищого і всеосяжного, і жити, роблячи добрі справи. Через пізнання самої себе, за Сковородою, людина може пізнати сутність усього сущого.
«Саме це й означає бути щасливим, пізнати себе, тобто свою природу, взятися за свою долю й бути зі сродною собі частиною всеосяжного промислу».